Дев’ять видатних мешканців Херсона висунули на здобуття звання Почесного громадянина міста Херсона. “Херсонський вісник” розповість про кожного з них.

Август Вірлич

Август Ернестович Вірлич народився 21 листопада 1931 року на Дніпропетровщині. Понад 50 років мешкає у Херсоні. Історик, краєзнавець, громадський діяч. Політично репресований за часів радянської влади. Після звільнення з німецького концтабору у 1954 році проживав у Новій Каховці, згодом – у Херсоні. Старший науковий співробітник, а згодом – заступник директора Херсонського краєзнавчого музею, керівник туристично-краєзнавчих гуртків Обласної станції юних техніків, референт по зв’язках з політичними, партійними і громадськими організаціями Херсонської облдержадміністрації (вже за часів незалежності України). З 1996 року – відповідальний секретар редколегії серії книг «Реабілітовані історією». Історик, краєзнавець, екскурсовод, Август Вірлич чимало присвятив просвітницькій діяльності, є автором п’яти власних книг та виданих у співавторстві книг з історії Херсонщини. Августу Вірличу належать дослідження реалій Голодомору та виявлення фактів катувань і вбивств людей за часів радянської влади. У 2003 році Єврейською радою України, Фондом „Пам’ять жертв фашизму в Україні” йому присвоєно звання “Праведник України”: родина Августа Вірлича та він особисто, будучи підлітком, переховували євреїв від нацистів. Відповідно до Указу Президента України Августу Ернестовичу Вірличу у 2005 році призначено довічну державну іменну стипендію, як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність. Август Вірлич є дослідником історії Херсонщини, чимало викладав у різних навчальних закладах, активно просував імідж Херсона в Україні, сприяв декомунізації. Відзначений подякою Папи Римського Іоанна Павла ІІ за свою діяльність у сфері захисту християнських цінностей.

Олександр Гоноболін

Олександр Чарльзович Гоноболін народився 27 листопада 1953 року. Заслужений артист України, скрипаль, диригент, композитор, член французьких асоціацій композиторів «SACEM» та виконавців «SPEDIDAM». Член ДААСП (Україна). Автор численних творів для оркестру, ансамблю, скрипки, фортепіано. З 1977 року починається артистична діяльність Олександра Гоноболіна.
У 1977 році Олександр став лауреатом 1 премії українського конкурсу скрипалів у м. Києві. У 1989 році присвоєне почесне звання «Заслужений артист України». Працював: концертмейстером Державного симфонічного оркестру Абхазії; солістом Сухумської, Херсонської, Миколаївської філармоній; диригентом Миколаївського камерного оркестру «Капріччіо»; викладачем Сухумського музичного училища. Олександр Гоноболін активно виступає в Україні, Франції, Болгарії, Угорщині, Німеччині, Голландії, Іспанії, Ізраїлі, Грузії, Абхазії, виконуючи музику відомих композиторів, а також свої твори. Автор понад 200 творів. Серед них — твори для симфонічних та камерних оркестрів, ансамблів, струнно-смичкових інструментів, фортепіано, а також вокальні твори. П’єси для скрипки і фортепіано Largo, La Danse, Tango Музичної федерацією Франції рекомендовані для іспитів в музичних закладах країни. Написав музику до спектаклів, поставлених у театрах Риги, Залаегерсег (Угорщина), Києва, Херсона, Миколаєва. Лауреат міжнародних конкурсів композиторів в Німеччині та США (2015), дипломант Міжнародного конкурсу композиторів ім. Ю. Фаліка (2012).

Микола Гаргола

Народився 15 листопада 1925 року на Полтавщині. Перший командир і засновник Херсонської 208-мої зенітно-ракетної бригади. Під час війни був мінометником, брав участь у боях на Карельському фронті, у Польщі, Молдавії. В час війни нагороджений двома орденами Червоної зірки, орденом Вітчизняної війни II ступеня, медалями. Після війни Микола Іванович закінчив військове училище, військову академію імені Фрунзе, отримав безліч нагород, став генералом і командиром 208-мої Гвардійської зенітно-ракетної бригади. Чимало гідних представників ПВС України є вихованцями Миколи Івановича Гарголи.

Василь Гайдамака

Народився 10 жовтня 1935 року в місті Херсоні. Військовий-підводник, поет. Із 1962 року очолив медслужбу дивізіона торпедних і ракетних катерів. Ніколи не залишав дослідницької роботи, яка стала часткою його душі. Був викладачем військово­медичних дисциплін  на військово­морській  кафедрі Хабаровського
медичного університету. Призначений почесним магістром Української Військово­медичної академії. На громадських засадах працює директором Музею Історії медицини і фармації Херсонської області (з 2002 року). Нагороджений орденом „Козацька Слава” .

Тамара Жирнова

Народилась 6 серпня 1928 року. З 1983 року – художній керівник міського ветеранського клубу «Патріот Вітчизни».
16-тирічною дівчиною у складі комсомольського загону Тамара Жирнова приїхала до Херсона відроджувати його після визволення від німецько-фашистських загарбників. Як телеграфістка, того ж року почала працювати в обласному комітеті КПУ. Здобувши освіту працівника культури, десять років поспіль – з 1960 по 1970 роки – працювала адміністратором кінотеатру «Україна». Впродовж 15 років – з 1970 по 1985 роки – заступник директора, адміністратор кінотеатру «Ювілейний». Майже все трудове життя вона – беззмінний лідер профспілкової організації, член президії обкому профспілок працівників культури. Тамара Жирнова має численні нагороди, серед яких – медаль “За заслуги перед громадою Херсона”, Орден Княгині Ольги ІІІ ступеню та Орден Княгині Ольги ІІ ступеню.

Георгій Крилов

1937 року народження, композитор, заслужений працівник культури України. Закінчив Центральну дитячу музичну школу та Іванівське музичне училище за спеціальностями: артист оркестра, диригент, викладач. З серпня 1975 року працює організатором та беззмінним керівником Народного самодіяльного хора. За час творчої співпраці хоровий колектив провів більше 900 концертів, є лауреатом, дипломантом, учасником багатьох конкурсів та фестивалів мистецтв в Україні. Композитор Г.М. Крилов написав більше 250 пісень, близько 60 із них присвятив Херсону та Херсонщині. Як автор пісенної музики, Георгій Михайлович постійно співпрацює з понад 30 поетами Херсона, Києва, Ізраїлю, Америки. Його пісенна творчість у репертуарі багатьох самодіяльних та професійних виконавців України та інших країн.

Катерина Розторгуєва

Ведуча, тележурналіст, автор кількох авторських програм на ТРК “Скіфія” (Херсон), яка буквально з витоків херсонського телебачення працює в ефірі регіональних програм. Народна улюблениця, справжній професіонал своєї справи, усе своє життя Катерина Пантелеївна присвятила роботі на херсонському телебаченні та стала взірцем для кількох поколінь тележурналістів. Один із авторів та ведуча телепроекту “Люди нашого краю”, який понад 20 років поспіль щодня транслювався на херсонському телебаченні. Виступи Катерини Розторгуєвої стали еталоном літературної української мови на Херсонщині.

Катерина Корчагіна

Багаторічний ініціатор, натхненник та керівник фестивалю “Ми все можемо!”, керівник клубу “Повір в себе”, Катерина Корчагіна усе своє життя присвятила вихованню дітей. Методист, ведуча проекту “Дитячий орден милосердя”, Катерина Борисівна вже понад 40 років працює на благо дітей з обмеженими можливостями. Очолює Херсонську міську громадську організацію дітей-інвалідів “Світло надії”.

Микола Василенко

Український поет, прозаїк. Жертва Сталінських репресій. Лауреат літературної премії імені В. Мисика. Народився 1 травня 1924 року на Херсонщині. До другої світової війни закінчив 9 класів Херсонської середньої школи № 22. На початку 1943 року був вивезений на примусові роботи до Німеччини. З 1945 року служив у Радянській Армії. 1947 року з політичних мотивів арештований органами НКВД. Вирок — 10 років ув’язнення в лагерях ГУЛАГу на Крайній Півночі. Працював на вугільних шахтах Заполяр’я, м. Інта (Республіка Комі). 1955 року був звільнений зі зняттям судимості. 1960 року закінчив Горлівський індустріальний технікум. Працював електрослюсарем, майстром на Харківському бавовняному комбінату, інженером «Херсоненерго», Херсонського раднаргоспу, старшим інженером на Херсонському виноробному заводі. Нині — голова благодійної фундації “Таврійська фундація «ОВУД». Член НСПУ. Поезію почав писати зі шкільних років, публікувався у міській та районній періодичній пресі. Після ув’язнення друкував оригінальну поезію та переклади з іноземних мов у часописах «Україна», «Вітчизна», «Жовтень», «Горизонт», «Донбас».