Про це інформував громадськість під час засідання Громадської ради при Херсонській ОДА дідусь Олександра пан Микола.

З вересня 2017 року Олександр перебуває у Брянському СІЗо, куди він потрапив після зухвалого викрадення. Затримали його працівники ФСБ іще 8 вересня о 15 годині дня за підозрою в “скоєнні злочину” за  ч.2 ст. 282 КК РФ – участь в екстремістських організаціях. Дідусь Олександра розповів громадськості, що його онука у непритомному стані перевезли через КПВВ до Криму, а звідти – вже до Брянська. “Я розумію, чому пропустили прикордонники з того боку, — каже пан Микола. — Але де були очі наших? Як це, непритомну людину вивезти?”

Із тих пір мати Олександра разом із його тітонькою Людмилою регулярно відвідують засідання так званого “суду” у Брянську. Родичі Олександра повідомляють, що українська сторона якось дивно поводить себе в інформаційному полі стосовно Шумкова. “Ми чуємо одні й ті самі кілька прізвищ політв’язнів, але Шумкова серед них майже нечутно, — ділиться дідусь Олександра. — Ми змушені постійно нагадувати владі, що є іще Саша — і його також необхідно визволити. Мало того, що його зрадили свої ж, так тепер і держава регулярно “забуває”.

Нещодавно відбулось чергове так зване “судове” засідання у справі Олександра Шумкова в Брянську. Про нього інформує тітонька в’язня – пані Людмила:

“Як і обіцяла, викладаю подробиці перебігу розгляду апеляційної скарги Олександра та його захисника – адвоката Правозахисної організацї “Агора” Романа Лизлова у Брянському обласному суді.

І так, скаргу розглядала колегія суддів Брянського обласного суду у складі Інесси Бєлової (суддя-доповідач), Володимира Зенічева та Ольги Мазової. Обвинувачення представляла прокурор на прізвище Кондрат (на фото). Називаю їх прізвища, оскільки вважаю, що злочинців у мантії та формі прокурора потрібно знати. Адже, все ж таки сподіваюсь, що колись ці люди самі будуть відповідати за свої злочини, вже перед яким судом то питання друге. 

Сашка в засідання не привозили, засідання проходило в режимі телеконференції.

Суддею-доповідачем було зачитано апеляційну скаргу. 
Далі з промовою виступив захисник Олександра Роман Лизлов. 
Роман Лизлов говорив про те, що судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи було грубо порушено низку положень Конституції та законів РФ. При винесені вироку Севський районний суд Брянської області зайняв вибіркову позицію в оцінюванні доказів по справі, формально та без відповідного дослідження приняв докази звинувачення та в пономоу обсязі проігнорував надані захистом докази невинуватості Олександра. В порушення ст. 302 УПК РФ вирок винесено на підставі доказів, які є недостовірними та неприпустимими у відповідності зі ст. 75 УПК РФ. В порушені принципу презумпції невинуватості, викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, розглянутими в судовому засіданні, або містять суттєві протиріччя, або засновані на суперечливих доказах.

Також, Севським районним судом Брянської області при винесені вироку були проігноровані відомості про протиправні дії співробітників російських правоохоронних органів, що пов”язані з фальсифікацією доказів по справі, а також з використанням недобросовісних методів проведення слідчих дій, в тому числі з метою отримання від нього зізнання, в результаті яких були порушені цивільні і процесуальні права. 

Зокрема, захист зазначав про те, що неприпустими і такими, що не можуть бути покладені в основу вироку такі докази, як допити засекречених свідків Іванова та Петрова, а також покази співробітників ФСБ Кокулова, Габдарахімова та інших, акти огляду мережі інтернет та фото і відео з персконферецій, тощо.
Після виступу захисника Олександра Романа Лизлова, слово було надано Сашку: “Абсолютно повністю згоден з усіма тезами свого захисника, і від себе ще хочу дещо додати. Тут почну з кінця. Конкретно з тієї тези, котра була прописана в судовому вироку, що Правий Сектор – це ідеологія і, що з Правого Сектору вийти не можливо. Тут треба звернути увагу, що навіть Верховний Суд РФ забороняючи діяльність Правого Сектору назвав Правий Сектор організацією, а не ідеологію. Правий Сектор – це організація, котра базується на певній ідеології. А щодо можливості виходу або не виходу, сама ж сторона обвинувачення, в обличчі спеціаліста Крюкової, надавала конкретні життєві приклади, коли колишні члени організації Правий Сектор виходили з неї. Так, наприклад, колишній лідер організації Дмитро Ярош, і вся ця інформація відображена в протоколах судових засідань. 
То, це вже перше, і я вважаю суттєве протиріччя в доводах сторони обвинувачення і в доводах спеціаліста. При цьому, а ні суд, а ні сторона обвинувачення не звернулися до першоджерел і не вивчили сам Статут організації, чи прописаний дійсно момент виходу з організації або не прописаний. 

Тому, саме по цьому моменту у мене перше клопотання. Вважаю, що логічним бути вилучити з доступних джерел Статут організації Правий Сектор, долучити і направити його на вивчення апеляційного судового слідства. Безпосердньо вивчтити на предмент можливості виходу або не виходу з організації Правий Сектор. Це моє перше клопотання”.

Сторона захисту підтримала клопотання свого підзахисного. Сторона обвинувачення заперечувала проти клопотання. 

Сам суд навіть не зробив вигляд, що радиться. На місці відхилили перше клопотання Олександра.

Далі Сашко продовжив: “Продовжуємо далі. Переходимо до базису обвинуваченню, те на чому базувалося обвинувачення щодо мене – це свідки. 

Щодо засекречених свідків Іванова та Петрова повністю згоден з усім тим, що казав мій адвокат. І від себе уточнюю. Якщо підняти матеріали кримінальної справи, покази свідка Іванова, він стверджує, що на КПП Чонгра бачив мене безпосердньо серед учасників Акції блокади Криму, акції Правого Сектору. Це він вказував в своїх першочергових показах ще на стадії досудового слідства. Під час судового слідства, під час допиту його у суді як свідка, йому було задано ряд конкретних запитань. Відповідаючи на ці запитання, свідок повідомив нам наступні деталі тих подій. А конкретно те, що він бутім-то бачив мене по близу КПП Чонгар з відстані 50-60 м, з доволі значної відстані, в оточені людей, які були одягенні у військову форму одягу з шевронами Правого Сектору. 

Щодо моєї персони, то він повідомив в суді, що бачив мене теж у військовій формі одягу, але остаточними його словами було, що на цій формі одягу, в яку я був одягнений, нашивок Правого Сектору він не бачив. Він лише повідомив, що він не чув про що я спілкувався людьми, які мене оточували, йому лише здалося, що я командував цими людьми.
Чи слід вважати такі покази достатніми для доказової бази? Тим більше, що сам свідок Іванов в своїх показаннях, і це значиться в матеріалах справи, повідомомляв нам , що до подій зими 2013 -2014 років він був членом Партії Регіонів”.

Не давши домовити речення до кінця, суддя-доповідач Бєлова перервала Сашка, і повідомила, що вони знайомі з матеріалами справи, і не потрібно їм переказувати покази свідка, зазначивши при цьому, що він можете лише доповнювати скаргу свого захисника.

Але, Сашко продовжував далі: “А я і доповнюю, доповнюю тим, що вважаю у свідка Іванова був мотив на мою обмову. Так як, якщо взяти історію, то після подій Майдану, до яких був причетний Правий Сектор, Партія Регіонів втратила майже всю свою владу на території України. 

І тим більше свідок сам сказав, що негативно ставиться до людей, які розподіляють націоналістичну ідеологію.

Щодо свідка Петрова, то повністю згоден зі своїм адвокатом, що свідок неспроможний і не здатний надати нам джерела своєї проінформованості, достатньо багато неточностей і неспівпадінь в його показах.

І вважаю за логічним для повнового детального вивчення показань цих свідків і цієї доказової бази було б логічним допитати даних двух свідків в суді апеляційної інстанції, допитати з розкриттям їх особи. 
Вважайте це за моє друге клопотання – допит свідків Іванова і Петрова з розкриттям їх особистих данних”.

Захист підтримав клопотання свого підзахисного.

Сашко доповнив щодо заявленого клопотання: “По клопотанню хотів би доповнити, що клопочу про допит двох свідків з розкриттям їх даних. І особливо наполягаю на свідкові під псевдонімом Іванов. Чому особливо на даній персоні. Тому що, враховуючи останні події що на території України було винесено вирок з обвинуваченням щодо екс-президента Віктора Януковича, за організацію злочинного угрупування з метою узурпації влади. Як відомо, Свідок Іванов, повідомив, що був членом партії Регіонів. І як колишній голова Партії Реріонів Віктор Янукович, так і багато його поплічників зараз переховуються на території РФ. І тому, важаю за необхідно виявити реальну особистіть Іванова”.

Обвинувачення заперечувало. Судова колегія, зробивши вигляд, що на місці порадилася, відхилив заявлене друге клопотання.

На цьому Сашко завершив свій виступ.

Сторона обвинувачення, в особі прокурора Кондрат, заявила, що вирок є законим та обгрунтованим.

Сторони перейшли до дебатів.

Захист просив суд виправдати Олександра, зауваживши, що захист – виклав свою позицію в апеляційній скарзі, і сподівається, що суд апеляційної інстації зарахує всі доводи захисту.

Слово в дебатах надали і Сашку: “Що я можу сказати. На мою думку судове слідство в суді першої інстанції фактично не було закінчено або проводилось поверхово. І звісно, вважаю, що моя вина з наявними доказами обвинувачення не доведена. І при цьому, вважаю, за логічним навіть не виправдати мене зараз, а повернути справу на перегляд. Ну а рішення вже на ваш розгляд”. Суддя-доповідач, зауважила Сашку, що його адвокат просив суд виправдати його. На що Сашко відповів: “Я повністю підтримую свого Захисника. Те, що я сказав про повернення справи, це висказав своє припущення щодо логічності”. 

Обвинувачення просило залишити вирок Севського районного суду в силі.

Далі сторонам надали право репліки. Сашко зазначив: “Взагалі хотів сказати, що в цілому ця справа повністю базується на політичному підтексті. Бо головне і основне питання, але я відчуває що це питання буде з”ясовуватися в Європейському суді з прав людини, наступне – чи має право та повноваження суд та державні органи одніє держави, у даному випадку РФ, судити і приймати рішення яка організація заборонена, яка дозволена на теритрії іншої держави. І при цьому, при розгляді конкретної кримінальної справи, використовувати свідків зі сторони обвинувачення, яких вона фактично укриває від кримінальної відповідальності на своїй території”.

По завершені дебатів та права репліки, суд надав останнє слово Олександру: 

“Взагалі не дуже люблю цю назву “останнє слово”. Своє останнє слово, я буду говорити коли вийду з російської тюрьми і повернусь на території рідної моєї України. Я вже казав в останнім слові на суді першої інстанції, що вся ця кримінальна справ, моя і те, що на території РФ незаконно утримуються в неволі такі люди, як Сенцов, Карпюк, Кольченко, українські моряки нещодавно потрапили у полон. Це є свідченням того, що Україна, на жаль, є об’єктом, а не суб’єктом міжнародно-правових відносин. Тому, моє останнє слово буде вже Україні, і полягати воно буде в тому, що я докладу всіх зусиль щоб Україна стала суб’єктом міжнародних відносин, і мала змогу затикати пельку будь-якій країні, яка лізе в наші внутрішні справи, будь-якому агресору, який вважає за потрібне вирішувати що забороняти, а що дозволяти на території України і що робити нам українцям в себе дома.

Вершіть свій суд, путінські холопи..”

Нагадаємо, що 14 червня 2018 р. Європарламент проголосував важливу резолюцію щодо Російської Федерації. Одна з вимог – звільнення усіх 70 українських політв’язнів, зокрема і Олександра Шумкова.

18 червня того ж року Держдепартамент США оприлюднив заяву з приводу політичних та релігійних в’язнів, які утримуються Російською Федерацією. У заяві згадується і Олександр Шумков: “We are especially concerned about the welfare of four Ukrainians unjustly imprisoned who are currently on hunger strike—Oleh Sentsov, Stanislav Klykh, Oleksandr Shumkov, and Volodymyr Balukh”.