Як перевірити факти щодо подій в Криму для журналістів Херсона і Херсонщини? Це насправді неймовірно важко: 1) доступ для журналістів до Криму обмежений – найчастіше це просто небезпечно; 2) кримчани не довіряють журналістам у переважній більшості, тому просто не надають інформації або надають вкрай мало. Тому фактчекінг (перевірка дійсності наданої інформації) значно ускладнюється.

Що каже влада?

Основою для діяльності багатьох онлайн-майданчиків є напрям дії влади у тому чи іншому напрямку. З одного боку, в цьому немає нічого поганого: це спрощує роботу журналістів та блогерів, адже вони чітко усвідомлюють позицію влади з певного питання. З іншого, якщо заяви представників влади вкрай рідкі або суперечливі з того чи іншого питання, це провокує появу саме мови ворожнечі, адже немає певного інформаційного вектору, а також – що дуже важливо – немає владної підтримки. Саме так і відбувається у ситуації з тимчасово окупованим Кримом: заяви представників влади носять здебільшого офіційний та навіть суперечливий характер. На інфографіці Ви можете побачити ключові заяви голів Херсонської ОДА з часів окупації Криму до сьогоднішнього часу:

Якщо проаналізувати дані заяви – найбільш яскраві і такі, що найчастіше зустрічаються у пошукових системах, то можна зробити наступні висновки:

1. Важко порівнювати заяви та діяльність очільників ОДА між собою, адже термін перебування їх на посту та час приходу – принципово різні, отже, мають оцінюватись у відповідності до ситуації та особистої діяльності, а не у порівнянні одне з одним.
2. Найбільш складною ввижається ситуація за головування ОДА Юрієм Одарченком: він очолив Херсонську ОДА під час безпосередньо окупації. Його позиція щодо окупаційної влади виявилась жорсткою і принциповою, заяви на суперечили одне одній.
3. Під час головування ХОДА Андрієм Путіловим відбулось чимало резонансних подій, зокрема перекриття залізничного сполучення із Кримом та енергетична блокада. Його риторика свідчила про підтримку енергетичної блокади, проте дуже зрідка містила слова підтримки на адресу проукраїнськи налаштованих мешканців Криму. Залізнична та енергетична блокади викликали чималий резонанс у ЗМІ: навіть серед проукраїнськи налаштованих точились чималі суперечки. Здебільшого вони стосувались двох позицій: 1) повна підтримка блокади; 2) блокада лише в законодавчому полі, адже в Криму проживає чимало громадян України, а створення блокадних умов для них є порушенням їхніх прав. Саме це сприяло появі та розповсюдженню мови ворожнечі в риториці представників влади та з боку ЗМІ.
4. Риторика Валентини Січової щодо тимчасово окупованого Криму не відрізнялась різноманітністю – здебільшого це були офіційні заяви під час урочистостей чи офіційних заходів. Але з боку представника влади заява, в якій містяться слова «звичайно, у зв‘язкуз анексією, ми втратили економічні відносини з півостровом Крим, але така ситуація дала нам змогу відкривати нові ринки збуту та налагоджувати нові торгівельні відносини» є неприйнятною. В побуті або з вуст аналітика такий вислів цілком логічний, а з боку очільника ОДА він може означати радість через анексію, яка надала нові можливості для херсонської економіки. Хоча, напевне, пані Січова подібного на меті не ставила.
5. Андрій Гордєєв з часів окупації Криму перебуває на посаді голови ХОДА довше за всіх. Його заяви не відрізняються суперечливістю, мови ворожнечі в них немає – принаймні явної. Проте, як за двох своїх попередників (окрім Одарченка), він згадує про Крим під час урочистостей, офіційних заходів та резонансних подій. Все ж таки для деокупації Криму цього замало.

Отже, представники влади в Херсонській області не відрізняються багатослівністю стосовно тимчасово окупованого Криму. Це провокує інформаційний вакуум, в якому поява мови ворожнечі на побутовому рівні із паралельним існуванням її в онлайн-просторі не змушують себе чекати.

Мова ворожнечі в онлайн-ресурсах

Проаналізувавши запити у пошукових системах, можна структурувати ознаки мови ворожнечі в онлайн-ресурсах стосовно мешканців тимчасово окупованого Криму. Основні ознаки представлені нижче.

1. Нешанобливе ставлення та звинувачення за національною чи географічною ознакою.

І хоча дана новина вийшла у 2015 році, до сьогоднішнього дня вона непогано індексується у пошукових системах. Подібні новини одразу викликають вороже ставлення до кримчан, хоча:

1) Не доведено, що вбивцею є саме зазначений чоловік – кримінальне провадження лише розпочато, а висновок про винуватця вбивства можна зробити лише за рішенням суду.

2) Порушенням журналістських стандартів є зазначення «кримчанин». Чому увагу зосереджено саме на тому що це мешканець Криму? Про цю особливість можна зазначити у самій статті, але аж ніяк не в заголовці.

2. Нешанобливе ставлення до представників релігійної громади

Будівництво культурно-релігійного центру для мусульман свого часу викликало чимало суперечок, які так само носили ознаки мови ворожнечі. Зокрема чимало зауважень стосувались позиції кримських татар, які так само зацікавлені у будівництві культурно-релігійного центру, адже переважна більшість представників цього народу сповідують іслам.

Статті накшталт зазначеної провокують мову ворожнечі у відношенні до тих, хто сповідує іслам. Сама стаття написана доволі толерантно за виключенням згаданої один раз «пьяной рощи». Заголовок же носить принаймні дві ознаки мови ворожнечі: 1) «все-таки построят мечеть» – одразу зазначається важкий шлях до будівництва саме мусульманського молитовного дому (мечеть), що вже наштовхує на негативне сприйняття; 2) зазначення «пьяной рощи», де буде розташовано мечеть – це яскравий приклад застосування мови ворожнечі. До речі, багато херсонців лише зі статті дізнались, що сквер носив таку назву.

3. Провокативні заяви на адресу мешканців Криму

Подібні публікації зустрічаються нерідко. В самій публікації ознак мови ворожнечі менше, ніж у заголовку, адже вона містить новинний характер: повідомляється, що близько 90% відвідувачів Міграційної служби України – мешканці Криму. Проте заголовок налаштовує на ворожнече ставлення до кримчан:

Зазначений набір ознак мови ворожнечі – це основні напрямки застосування такого прийому в херсонській журналістиці. Для їхнього подолання редакціями онлайн-майданчиків має бути розроблений єдиний механізм застосування тих чи інших висловлювань. Мова ворожнечі – це не зафіксовані законодавчо аспекти продукування інформаційного матеріалу, тому звинуватити те чи інше ЗМІ чи онлайн-майданчик в образах доволі важко: це суто ментальна категорія, яка вміщується в рамки журналістської етики.

Окремо варто зазначити, що значно ускладнений фактчекінг, коли мова йде про тимчасово окупований Крим: перевірити факти важко фізично. Саме через це певні публікації або здійснюються без дотримання балансу думок, або суто з позиції новини.

Тролінг – це також важливий аспект застосування мови ворожнечі. Фактично тролінг – це провокаційне твердження, повідомлення, вчинок, зображення, новина, які створюються з метою виклику на неконструктивний діалог та провокацію. В певних статтях (як, наприклад, про «пьяную рощу») можна ідентифікувати ознаки тролінгу, хоча цей блогерський прийом більш властивий окупаційним сайтам, які продукують неправдиву інформацію про життя в Криму, викликаючи мешканців материкової України на неконструктивний діалог та агресію.

Цю статтю підготовлено в рамках ініціативи «Мова ворожнечі» в українських ЗМІ: ідентифікація та протидія», яка впроваджується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Зміст публікації являється відповідальністю виключно автора.