Бондзі Сордія загинув за Україну в 1944-му, його онук Тарієл відстоював її свободу на Майдані в 2014-му. 13 листопада 1943 року грузину Бондзі Авксентієвичу Сордія за визволення України від фашистських окупантів присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Із листа про нагородження: «27.09.43 года Сордия отобрал из своей роты 10 смельчаков, быстро подготовил переправочные средства и под ураганным огнем противника начал форсировать реку Днепр.

Достигнув правого берега, он открыл огонь по противнику, отбросив его на полкилометра, прочно закрепился и подготовился к отражению контратак противника. Под его командой группа смельчаков 10 часов сдерживала напор во много раз превосходящих сил противника, где уничтожено до 75 немецких солдат и офицеров. Этим самым обеспечил переправу 1-му стрелковому батальону. 30.09.43 г. отражая контратаки фашистов, Сордия тяжело ранен. Командир 836 стр. Полка Майор Хмелин.15.10.43г.»

Після лікування він повернувся в полк. Брав участь в Корсунь-Шевченківській та Умансько-Ботошанській наступальних операціях. Загинув Бондзі Сордія в бою 10 березня 1944 року.
– Щороку дев’ятого травня ми родиною їдемо до могили свого діда в село Фронтівка Оратівського району Вінницької області. Цього року знов збираємося в дорогу, – розповідає онук Героя Тарієл Палікоєвич Сордія, який живе в Херсоні вже понад 30 років. – У діда було два сини – Паліко і Ризо. Дядько Ризо помер. А мій батько Паліко живе в Грузії, та за станом здоров’я вже не може подолати таку далеку дорогу. Їздять діти, онуки та правнуки.

В 1985 році Тарієл Палікоєвич приїхав до могили свого діда, де зустрів українську дівчину. Одружився і залишився в Україні. Має восьмеро дітей – чотири доньки і чотири сини. Двоє живуть в Грузії, шестеро в Херсоні. Всі громадяни України.

– Ми дуже любимо українську землю, яка стала для нас другою Батьківщиною. Я стояв на Майдані в Києві з перших днів революції Гідності і до останніх, разом з побратимами відстоювали право на гідне життя наших дітей та онуків. Тепер займаюся волонтерством, допомагаємо бійцям боронити нашу землю…
Тарієл Палікоєвич дістає і показує фото Бондзі Аксентійовича Сордія, яке постійно з ним в його паспорті. Дід – велика гордість онука. А далі показує Подяку від херсонського міського голови за участь у подіях на київському Майдані.

Тарієл – сам великий патріот України, онук діда-Героя, який поклав життя за вільну, незалежну Україну, – в любові до своєї другої Батьківщини виховує і своїх дітей.

– Що Вас тримає в Україні? – запитую Тарієла.
– Могила мого діда. Діти, онуки. Це вже їхня Батьківщина. А значить і моя.
На прощання тепло тисне руку і проникливо вимовляє:
– Слава Україні!
– Героям слава!

Любов Гаражій, член Національної спілки журналістів України