Проблеми переселенців – незмінна тема для обговорення: вже майже рік Херсон заселяють кримчани, луганчани та донеччани. І як їх зустрічають наші городяни?

Про те, живуть переселенці чи існують, ми поспілкувалися з директором Херсонського міського центру соціальної служби для дітей, сім’ї та молоді Антон Єфанов.

Згідно наданої інформації, зараз у Херсоні зареєстровано більше ніж 3 250 вимушених переселенців. Серед них є і діти, і молодь, і пенсіонери, і інваліди. Щотижня до 109 кабінету Херсонської міської ради навідується від 10 до 30 громадян, кожному з яких потрібна турбота та допомога. У цьому органам влади значно допомагають різноманітні громадські та благодійні організації.

Які ж основні проблеми виникають у людей, які приїхали до Херсону?

В першу чергу – це відсутність інформації. Коли людина потрапляє до чужого міста, вона не знає куди йти, у кого просити допомоги. Та і легше тим, хто приїхав на машині – вони могли взяти якісь речі, гроші, але ж були випадки, коли зі сходу люди приїжджали у халатах та кімнатних капцях. Антон Єфанов навів приклад, як 80-річна жінка тікала під час обстрілу – вона вистрибнула у вікно, бігла по полю аж до дороги, де її і підібрала проїжджаюча машина.

Для забезпечення людей інформацією почали створювати різноманітні буклети, за якими можна знайти необхідні центри допомоги біженцям.

Зараз же люди приїжджають до Херсона цілеспрямовано. Тут на залізничному вокзалі розташовані інформаційні стенди, людей координують працівники МНС.

– Буклети були і в Севастополі, були і на блокпостах, – повідомив Антон Єфанов. –

Хоча основною задачею соціальних служб було – забезпечити буклетами територію міста.

Також в Інтернеті є різноманітні «гарячі лінії». Однак всі ці події були настільки хаотичними, що номери телефонів змінювалися по кілька разів. Часто мінялися й волонтери, координатори, тому вони не могли надати інформацію у повному обсязі – на підготовку фахівця необхідно трохи більшечасу.

• Небажано, щоб люди із сходу пересікались із людьми, що повернулися із зони АТО!, – каже Антон Єфанов.

Всім їм потрібно допомагати, однак кожному по-різному. До переселенців повинен бути один підхід, а до бійців – зовсім інший. І, хоча проблеми у них подібні, та от їх вирішення зовсім різне. Тому дуже важливо, щоб і організації займалися виключно вузьким профілем.

Таких організацій у Херсоні близько 10, із них лише половина активні.

Наприклад, фонд «Софія», основне завдання якого – забезпечення переселенців одягом та продуктами харчування. Також величезний вклад робить організація «Крим SOS». Вони і за гуманітарні питання відповідають, і в юридичному напрямі працюють. Чималий внесок зробили і міжнародні фонди, зокрема, «Юнісеф ООН» займається постачанням гігієнічних наборів. В кінці березня переселенцям не було чим навіть мити руки. Тому працівники Херсонського міського центру соціальної служби для дітей, сім’ї та молоді почали збирати гігієнічні пакети розміром 40 на 30-35 см. До пакету складали зубну пасту, щітку, шампунь, мило, рушник, декілька станків, пінку чи крем для гоління. Тобто, людині вже легше. Адже, отримавши  такий пакунок, можна тримати себе в порядку і, якщо є кошти, витратити їх на їжу, а не на мило чи станок. Також юридичні послуги надає організація «Милосердие и здоровье», безліч психологічних клубів працюють на волонтерських засадах, що також важливо у такій напруженій ситуації.

І, хоча немало залежить від консультацій, та матеріальна допомога залишається пріорітетною. У переселенців немає ресурсів, наприклад, на закупівлю ліків. Приїхало багато родин із малими дітьми, онкохворих, інвалідів. Працівники соціальних служб наполягали на тому, щоб родини завітали до районних педіатрів, стали на облік. Це і дозволить прослідкувати за станом здоров’я людей, які пережили такий стрес. Звісно, на закупівлю ліків необхідні немалі кошти, які мали б бути передбачені у бюджеті, але їх немає, та й важко спрогнозувати необхідні обсяги.

Працівники соціальних служб та волонтери разом із батьками-переселенцями радіють появі дітлахів на світ, але, звісно, є дефіцит коштів на утримання дітей. Ось, наприклад, минулого року у родині переселенців народилася двійня. Батько хотів взяти кредит на придбання дитячої коляски, та херсонська команда КВН «Дикий молодняк» організувала благодійний концерт на базі Облмуздрамтеатру. Директор театру Олександр Книга надав залу безкоштовно. У результаті такого згуртованого проекту вдалося зібрати 23 тис. грн.

Люди допомагають, проте через складну економічну ситуацію у країні така допомога частіше всього одноразова. Та деякі готові жертвувати невеликі суми постійно.

– На нас, як на держструктуру, надіються. Сподіваються, що ми перевірили всіх, знаємо, кому необхідна допомога. Адже є і такі сім’ї, які скаржаться, а з іншого боку міської ради стоїть їх джип. А є такі, кому дійсно необхідна допомога. Багатьом сім’ям херсонці допомагають самостійно, беруть їх під свою опіку.

Так, багато херсонців взяли шефство над біженцями. Вони забезпечують їх продуктами харчування, ліками або ж просто спілкуються, підтримують, що є не менш важливим у такій ситуації.

До жовтня минулого року за кошти міського бюджету переселенців забезпечували гарячими обідами, однак цих коштів виявилося замало і тепер забезпечення продуктами харчування взяли на себе волонтери, але не голодує ніхто.

Ще однією важливою темою є психологічна проблема. Люди не готові до таких різких змін, всі перебувають у нервовому потрясінні, не можуть прийняти ситуацію. Нелегко було навіть вмовити деякі родини віддати дітей до школи або дитячого садка. Та і стосовно роботи нічого позитивного сказати не можна. Зарплати як у Криму, так і у Донецькому регіоні значно вищі, ніж на Херсонщині, хоч і неофіційні. Люди не розуміють, як можна працювати на зарплатню у 1 500 грн. Порівнюючи із тим, які зарплати вони отримували до всіх цих страшних подій, люди просто впадають у відчай.

Взяти простий приклад: шахтар отримував зарплату близько 8 тис. грн., а у Херсоні просто немає роботи згідно їх кваліфікації.

Багато людей приїхали із агломерації, де один біля одного розташовуються міста. Це не так, як у нас – виїхав за місто, а там – поля, ліси. Мало хто із переселенців

Має досвід аграрної роботи, специфічної для нашого краю, їх і не цікавлять сезонні роботи, під час яких можна отримати значний прибуток.

Бувають випадки, коли у переміщених осіб немає трудової книжки, паспорта, свідоцтва про народження тощо, тож, вони звертаються до органів влади за їх відновленням, а це займає певний відрізок часу і потребує коштів.

«Дуже добре спрацьовують РАГСи», – каже Антон Єфанов. Багато хто народжує дітей, маючи реєстрацію у Донецьку або Криму, багато хто народжує і без реєстрації – просто за наявності паспорту. І, «закриваючи очі» на все це, свідоцтво про народження дитини або його копію батьки без проблем отримують приблизно протягом доби.

Також варто відзначити працівників міської стоматологічної поліклініки. Вони надають свої послуги біженцям безкоштовно, люди відзначають це і потім звертаються до міської влади з подякою.

Ми задали запитання, чи приходили повістки переселенцям?

– На моїй пам’яті – ні, – розповів Антон Єфанов. Принаймні, на це ніхто не скаржився. Однак, багато переселенців пішли до армії добровольцями.

Звісно, частіше всього це одинокі чоловіки. Адже ті, хто приїхав із родиною, повинні думати про те, за що та чим прогодувати свою сім’ю. Звісно, волонтери та громадські організації допомагають, та жити лише за їх кошт майже неможливо.

Офіційну статистку громадян, які приїхали у Херсон, ведуть в районних відділах соціального захисту населення, де вони отримують спеціальні довідки. Та, так як ці відділи почали свою роботу згідно із постановою Кабінету Міністрів лише із жовтня 2014 року, то переселенці, зареєстровані раніше, довідки не мають, а це для них стає додатковою перепоною у отриманні допомоги.

Звісно, важливе місце у переліку проблем переселенців займає проблема забезпечення житлом.

Навіть у гуртожитках майже не залишилося вільних місць. Зараз ведеться їх активна перевірка, виявляють всі недоліки, оптимізують роботу. Однак, глобально це не впливає на ситуацію.

Декому дають будинки і в селі, обіцяючи забезпечити роботою, землею. Однак, люди, які звикли до життя у місті, не можуть перелаштуватись так кардинально. Вони вважають, краще жити у гірших умовах, але у місті.

Альона Мовчан