Олександр Костина народився 13 березня 2015 року в селі Козачі Лагері Цюрупинського району Херсонської області. Після закінчення школи навчався в Цюрупинську на автослюсаря. З 8 квітня 2015 року проходив військову службу в лавах першої оперативної бригади Національної гвардії України в Києві. Загинув 31 серпня 2015 року під час заворушень біля стін Верховної Ради України. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

…Родина Костин виростила трьох синів-красенів. Мама їх не балувала, була вимогливою, але материнської любові братам не бракувало. Найменшому Сашкові, виповнилося 20 років, коли він повідомив батькам, що хоче йти на військову службу до Збройних сил України. Він мріяв відслужити, знайти роботу і просто стати дорослим чоловіком…

– Як і кожна мати, я непокоїлася і не хотіла, щоб він йшов до армії. Та Сашко важко було втримати, він ще на Майдан рвався. Уважно спостерігав по телевізору, як його ровесники уже стоять за Україну… Сина відразу направили на службу до Києва. Він був здоровим, спортивним, не пив, не палив цигарок. На початку квітня 2015 року я його провела, а вже 25-го він прийняв присягу. Життя сина обірвалося майже через півроку, – пригадує змучена горем жінка. – Він дзвонив в той останній день, коли біля Верховної Ради відбувалися заворушення. Спочатку говорив, що все нормально, збираються повертатися до військової частини, а потім перервав розмову і сказав, що їх гукають…Це були його останні слова…

…З дитинства Саша був лагідний, спокійний, – продовжує мама. – Ми з чоловіком хотіли дівчинку, щоб під старість було кому нас доглядати, а народився третій хлопчик. І так сталося, що в один день зі старшим сином Ромою святкували їхні іменини

В кімнаті Сашка нічого не змінилося – шкільні зошити, боксерська груша, особисті речі, малюнки.. І тільки додався портрет з чорною стрічкою, й орден – за мужність… А ще, його улюблені смаколики – вафлі, кекси, печиво.

Як про мужнього хлопця, патріота, говорить про Сашка сільський голова Олександр Гурін. Тепло згадує свого учня класний керівник:

– Це була дитина чуйна, проста, ввічлива, дитина, яка мріяла про майбутнє, ніколи нікого не ображав… Він займався спортом, хотів бути сильним

– Саша дуже захоплювався боксом. Але не любив вихвалятися, хоч ми всі знали – за яку б справу не взявся, доведе до кінця. Ось захотів на турніку якийсь трюк зробити, буде годинами тренуватися, поки не доб»ється свого. А ще захоплювався фокусами, та нікому, крім мами, не розповідав секретів, як це робиться . Мріяв зустрітися у Києві з Кличком, – наперебій розповідають його друзі… Не судилося.

…Про падаючу з неба зірку говорять: чиєсь раптово обірване життя. Коротким спалахом на життєвому небокраї виявився і земний шлях Олександра Костини. Відійшовши в 20 років за межу вічності, на жаль, не домріявши і не долюбивши, він залишив по собі добрий слід…

Любов ГАРАЖІЙ,

член НСЖУ