В рамках Міжнародного театрального фестивалю “Мельпомена Таврії” 19 травня у затишному Театрі-кафе було представлено виставу “…А ми один для одного тіні” — спільний проект театру «Лестница» (Тель-Авів, Ізраїль) та театру драми і комедії ім. Н.Аронецької (м.Тираспіль, Молдова).

Анна Глантц-Маргуліс вже відома херсонському глядачу: минулоріч її моноспектакль “Яблука” вразив херсонських глядачів та гостей ювілейної “Мельпомени Таврії”. Цього року ізраїльська актриса разом із молдовськими колегами привезла на фестиваль виставу власної постановки, адже Анна Гланц-Маргуліс та Дмитро Ахмадієв – не лише єдині виконавці, а й постановники спектаклю. Емоційна та чуттєва вистава супроводжувалась хореографічними номерами та чуттєвою музикою.

В основі спектаклю — дві поеми так званого “чеського циклу” Марини Цветаєвої: “Поема гори” та “Поема кінця”. Чимало літературознавців вважають ці поеми Цветаєвої вершиною її творчості. Об’єднавши два складні та глибокі твори, Анна Гланц-Маргуліс та Дмитро Ахмадієв блискуче відтворили їх на сцені херсонського театру. Глядачам від самого початку було важко зрозуміти, без сумніву, дуже емоційну гру акторів, але потужна енергетична хвиля почуттів зі сцени заворожувала і не відпускала до самого кінця вистави.

Двоє на сцені. Емоційні настільки, що, здається, не помічають публіки в залі. Вони не актори — вони герої вистави. Заборонене кохання — щире до болю. Мінімум декорацій, легка, але пронизлива музика і єдиний свідок — гора, яка назавжди збереже спогади цього глибокого і високого забороненого почуття двох, яке іще жевріє, але приречене на розлуку.

Творчість Марини Цветаєвої захоплювала Анну Глантц-Маргуліс з юності. В її репертуарі вже є два “цветаєвських” моноспектаклі: «Я любовь узнаю по боли» та «Знать буду, как только умолкну». Херсонським глядачам поталанило побачити “…А ми один для одного тіні” — виставу, яка з блиском була втілена вже на кількох сценах і без виключення високо оцінена глядачами і критиками.

Фото зі спектаклю

Євгенія Вірлич