Ми шукали відповідь на це питання у перший день зими 2018 року. Напередодні Дня людей з інвалідністю в Херсоні відбувся цікавий і корисний флешмоб, який дозволив усім бажаючим відчути на собі, як почиваються у закладах громадського харчування люди з обмеженими можливостями. До флешмобу, який тривав по всій Україні, долучилась відома херсонська кав’ярня “Пелотон”.

Вікенд необмежених можливостей – це ініціатива, започаткована  агенціями ООН в Україні в 2017 році спільно з Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України  з метою привернення уваги до їхніх прав, які порушуються внаслідок недоступних послуг і середовища, та заради усвідомлення широким загалом актуальності цього питання. У 2018 році до ініціативи долучилась і херсонська кав’ярня. Суть ініціативи полягає в наступному: 1) проаналізувати доступність закладу для людей із інвалідністю; 2) проінформувати якомога більше людей про права та особливості людей з інвалідністю; 3) поспілкуватись; 4) спробувати відчути здоровій людині, як почуваються люди із інвалідністю у закладах громадського харчування.

Один із ініціаторів заходу – Олександра – ділиться враженнями:

Олександра, ініціаторка флешмобу в Херсоні

“Мене дуже засмучує той факт, що більшість городян не готові до повноцінного сприйняття людей з обмеженими можливостями. Всюди можна чути лише розмови – відсторонене спілкування. Коли ж доходить до справи – майже всі виявляються пасивними.

Сьогодні відбувся цікавий, як на мене, захід, який надав чудову можливість для пізнавальних бесід, чудових експериментів: закрили очі, спробували випити каву – поділились враженнями. 

До речі, чимало людей не прийшли через незрозумілі мені відмовки: “острах контакту”, “дискомфорт поряд із людьми з обмеженими можливостями”, “нецікавість”. Більшість із нас не пристосовані до спілкування – ось так це можна висловити – і “шарахаються” від людей із інвалідністю або роблять вигляд, наче їх не існує, відводять очі і роблять вигляд, що не помічають. А хтось із таких людей хоча б на хвилинку замислювався про те, що в будь-який момент кожен із нас може стати одним із людей з інвалідністю? Це ж такі самі звичайні люди, як і ми!

Іще дуже засмучує той факт, що майже все в нашому місті неповноцінно адаптовано або і взагалі не передбачено для людей з обмеженими можливостями. А що як раптом усі такі люди в один прекрасний день візьмуть і вийдуть з дому і почнуть інтенсивно брати участь у житті міста: почнуть відвідувати заклади, користуватись громадським транспортом, ходити до супермаркетів за покупками?”

Дійсно, інфраструктура Херсона не прилаштована для людей, які мають особливі потреби. Про це ми неодноразово писали у своїх матеріалах і продовжуємо контролювати, аби херсонська влада дотримувалась законодавства у сфері забезпечення прав людей із інвалідністю. Про це більш детально розповів херсонський блогер, підприємець та громадський діяч Владислав Гладкий:

Владислав Гладкий

“Цього року ми разом із Фондом розвитку міста Миколаєва реалізували проект, покликаний проаналізувати інфраструктуру в Херсоні для забезпечення прав людей із інвалідністю. З одного боку, наші висновки були невтішними: Херсон недружній для особливих людей. Проте є і приємні моменти. Взяти хоча б “Пелотон”, який залюбки відгукнувся на пропозицію провести даний флешмоб. Також відкриті для особливих людей бібліотеки міста – вони не просто дружні, а активно налагоджують інклюзивний простір. Вперше в Херсоні в цьому році окремо було закладено видатки міського бюджету на облаштування пандусів у житлових будинках. Небагато – всього близько 15-ти, але це вже перший крок. Дуже сподіваюсь, що і транспорт у місті також буде облаштованим – це особливо болюча тема.”

До речі, Владислав вже не перший рік співпрацює із міською організацією товариства сліпих: допомагає налаштовувати та лагодити комп’ютерну техніку людям із вадами зору.

Як раз напередодні заходу – 30 листопада – депутати Херсонської міської ради ухвалили на сесії проект рішення про дозвіл на придбання автобусів та тролейбусів: усі мають бути обладнані для людей із особливими потребами. Один із автобусів, які планується закупити, навіть було представлено широкому загалу. Яким же було здивування нашої редакції, коли ми абсолютно випадково, побачивши автобус-приклад, зустріли і Яну Лєбєдєву – відому херсонську громадську діячку, яка захищає права людей з особливими потребами. Вона і зробила таку собі експрес-перевірку автобуса:

“

“Автобус непоганий, проте є певні недоліки, — розповіла Яна. – Звісно, я зі своєю фізичною підготовкою без особливого напруження туди заїхала – іншим же людям доведеться важче. Проте водій допомагає. Щойно в’їхала – переді мною лежить “запаска”. Вікно розташоване дещо вище, ніж це було б зручно людям із інвалідністю”. 

Яна разом із чоловіком Михайлом були присутні і на флешмобі в “Пелотоні”. Власне, вони разом із іншим відомим діячем у сфері захисту прав людей із інвалідністю Віктором Булкою запалювали зустріч у кав’ярні: пояснювали права людей із інвалідністю, розповідали про особливості законодавства.

Віктор Булка

“Це чудовий захід, — ділиться враженнями Віктор Булка. — Таких має бути побільше. Ми такі самі люди, як і всі інші – і про це мають знати усі. Ми так само хочемо радіти життю та вільно пересуватись містом. Головне сьогодні – це необізнаність та неготовність людей сприймати інших такими, якими вони є. Ми маємо допомогти разом прийти до відчуття рівності”.

Отже, експеримент був доволі простим: необхідно вдягнути маску на очі і спробувати випити обраний напій у такому стані. Експеримент провели Олег Міцняк та Ольга Нестеренко – вони відчули, як це – пити каву, коли не бачиш:

Олег Міцняк та Ольга Нестеренко беруть участь у флешмобі

“Незвично і незручно, — розповідає Ольга. – Ти бачиш, що саме ти п’єш. У твоєму розпорядженні – лише смакові відчуття. Не бачу кольору напою, чашку. Взагалі, дуже незручно”.

Але експеримент видався настільки цікавим, що маленький синочок Ольги так само долучився.

У “Пелотоні” для проведення флешмобу навіть роздрукували меню шрифтом Брайля. Його опробувала та оцінила Світлана, яка через вади зору не бачить:

Яна зі Світланою

“В жодному херсонському кафе немає меню для тих, хто не бачить, — розповідає Світлана. — Сьогодні я змогла без допомоги дізнатись, що я можу замовити і скільки це коштує. Це дуже зручно! Хотілося б, аби так було у кожному херсонському закладі! Звісно, я вже звикла до допомоги сторонніх осіб, але чим менше її буде, тим зручніше і вільніше стане мені та іншим людям із вадами зору”.

Саме із роздруківкою меню під час підготовки заходу проблема була найбільш гострою. Про це розповів господар закладу Федір Мячин:

Федір Мячин

“Ми довго шукали, де можна роздрукувати меню для людей із вадами зору. Виявилось, що це не так і просто! Ледь відшукали, де друкують шрифтом Брайля – фахівці робили це майже вручну. Думаю, на це треба звернути увагу, таких майстерень має бути більше, аби кожен громадський заклад мав змогу забезпечити належними умовами людей із вадами зору”.

Кав’ярня “Пелотон”, до речі, дуже відома в місті серед молоді. Затишний заклад став місцем частого відпочинку для велосипедистів та любителів здорового способу життя. Тут можна припаркувати велосипед і навіть зробити невеличкий технічний піт-стоп свого двоколесного друга. Отже, господарі закладу дбають про містян. Відтепер заклад став доступним і для особливих людей:

“Я з радістю відгукнувся на пропозицію Олександри, коли вона запропонувала мені взяти участь у такому флешмобі, — розповідає Федір. — Я чудово бачу, що Херсон в цілому не призначений для людей з інвалідністю, а між тим, людей, які мають певні тимчасові або постійні фізичні обмеження, доволі багато. Я знаю, як про них піклуються в Європі і дуже хочу, аби в Херсоні було так само”.

Отже, вікенд необмежених можливостей в Херсоні пройшов у затишній обстановці і лишив на згадку багато чудових вражень та ідей для подальших дій. Яна та Михайло Лєбєдєви разом із Віктором Булкою та іншими небайдужими продовжують виборювати реалізацію прав людей із інвалідністю в Херсоні. Інклюзивного простору має стати більше, а життя для людей, які мають фізичні обмеження, не має відрізнятись від життя інших людей. І це має бути не лише на вікенд, а кожного дня.

Більше фото – за посиланням.

Автор: Євгенія Вірлич